top of page

Соціальний педагог: Гриценко Лариса Володимирівна

Освіта: вища

Кваліфікаційна категорія: спеціаліст

Стаж роботи: перший рік

Професійне кредо: "Людина лише там чогось домагається, де вона сама вірить у свої сили". "Люби дитину, вір у неї, знай, розумій її"."Праця, оптимізм, самовдосконалення - запорука життєвого успіху".

Ключові завдання:

·   Соціально-педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей з метою попередження бездоглядності та випадків усіх форм домашнього насильства над дітьми

·   Участь у роботі з питань профілактики або подолання негативних форм поведінки

·   Виявлення творчих нахилів, здібностей дітей

·   Просвітницька робота з батьками або особами, що їх замінюють (індивідуальні бесіди, виступи на батьківських зборах, тренінги, майстер-класи, тощо)

·   Надання комплексної допомоги у вирішенні проблем виховання, соціального розвитку

·   Створення умов для соціалізації, формування соціальних почуттів здобувачів освіти

·   Сприяння активному залученню сімей вихованців в освітній простір закладу дошкільної освіти

·   Підвищення рівня соціальної компетентності педагогів і батьків вихованців

·   Визначення і задоволення потреб сімей дошкільників, не охоплених системою дошкільної освіти

·   Координація роботи різноманітних соціальних інституцій задля реалізації соціального розвитку дітей.

image.png

#Селфхарм: коли тіло говорить замість душі. 

1 березня - Self-Harm Awareness Day.

Сьогодні ми говоримо про тему, яку часто ховають за тишею та соромом.

Самоушкодження - це не «мода» і не «маніпуляція». Це спосіб впоратися з емоційним болем, який став нестерпним.

#Самоушкодження та #аутоагресія в дошкільному віці

    У дітей 3-6 років самопошкодження має іншу природу, ніж у підлітків.

Дитина ще не вміє усвідомлено пояснити свої почуття, тому "тіло стає мовою емоцій".

Як це може проявлятися?

* биття головою об стіну або підлогу

* кусання себе

* дряпання шкіри

* виривання волосся

* навмисні падіння

* удари по собі під час істерики

Важливо: у дошкільному віці це частіше "імпульсивна реакція", а не усвідомлений намір завдати собі шкоди.

Чому так відбувається?

Невміння регулювати емоції

Сильний гнів, сором, страх або образа буквально «переповнюють» нервову систему.

Перевантаження психіки

Війна, гучні звуки, укриття, розлука з близькими - усе це може підвищувати рівень тривоги (що особливо актуально зараз для дітей в Україні).

Дефіцит безпеки

Коли дитина не відчуває стабільності, тіло реагує напругою.

Спосіб привернути увагу

Не через маніпуляцію, а через потребу:

«Мені дуже погано. Допоможи мені».

Коли варто звернутися до фахівця?

* поведінка повторюється регулярно

* сила ударів збільшується

* дитина заспокоюється лише після болю

* з’являються інші тривожні симптоми (регрес, порушення сну, страхи)

У таких випадках потрібна консультація дитячого психолога, психотерапевта або невролога.

Що може зробити дорослий?

Залишатися спокійним

Крик або покарання лише підсилюють напругу.

Називати емоцію

«Ти дуже злишся».

«Тобі страшно».

«Тобі зараз боляче всередині».

Давати альтернативу

* бити подушку

* м’яти папір

* стискати антистрес-іграшку

* топати ногами

* малювати «злі лінії»

Фізичний контакт (якщо дитина дозволяє)

Обійми, укутування в ковдру, «важкі обійми» допомагають нервовій системі заспокоїтися.

Головне повідомлення  Самоушкодження - це сигнал.

Не про «погану поведінку», а про "велику внутрішню напругу".

Коли дитина ранить себе - вона не хоче болю.

Вона хоче, щоб біль припинився.

bottom of page